ВІДМІ́НОК

, нка, ч., лінгв.

Граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами у реченні

Рідна мова! В ній слова – як ружі, а самі відмінки – наче вірш

(Д. Білоус)

;

Іменник змінюється за такими категоріями, як число і відмінок. Відмінків в українській мові нараховується сім

(з навч. літ.)

△

(1)

Дава́льний відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який відповідає на питання кому? чому?

Слово “дякувати” в літературній мові керує залежними словами у формі давального відмінка

(з навч. літ.)

;

(2)

Знахі́дний відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який відповідає на питання кого? що?

Розрізняють сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний

(з навч. літ.)

;

(3)

Кли́чний відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який виражає звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником

Короленко вже самим початком оповідання “Судний день”, самим уживанням кличного відмінка, характерного для української мови і майже не вживаного в сучасній російській, вводить нас, я б сказав, в українську атмосферу

(М. Рильський)

;

Звичайний приклад візьму навмисне, краса ж така в нім, що серце стисне. Дивися – в кличнім простім відмінку: “Ой не стелися, зелен барвінку...” Одвертий кличний – немов дитинний, музичний, зичний та ще й гостинний

(Д. Білоус)

;

(4)

Місце́вий відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який відповідає на питання на (в, при, по) кому – чому?

У місцевому відмінку однини іменників II відміни найширше виявлені різноманітні закінчення

(з наук. літ.)

;

Чи не з поважності до суворої місцини, Семен Іванович називає її незмінно в множині, і то конче в місцевому відмінку

(Б. Антоненко-Давидович)

;

(5)

Називни́й відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який відповідає на питання хто? що?

Називний відмінок становить вихідну форму іменника, він найчастіше виражає назву суб'єкта судження, через те займає незалежне самостійне становище в реченні

(з наук. літ.)

;

(6)

Непрями́й відмі́нок,

лінгв.

–

будь-який відмінок, крім називного

Великий інтерес становлять спостереження Ф. Є. Корша над уживанням в українській мові “що” з непрямими відмінками особового займенника

(з наук. літ.)

;

(7)

Ору́дний відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який відповідає на питання ким? чим?

Іменник в орудному відмінку може передавати предикативну ознаку суб'єкта дії, виступаючи в складі присудка: став сталеваром

(з навч. літ.)

;

(8)

Прями́й відмі́нок,

лінгв.

–

те саме, що Називни́й відмі́нок.

Називний відмінок виділяється з загального ряду відмінкових форм під назвою прямого відмінка

(з наук. літ.)

;

(9)

Родови́й відмі́нок,

лінгв.

–

відмінок, який відповідає на питання кого? чого?

Родовий відмінок іменників при дієсловах може мати семантико-граматичне значення часу

(з наук. літ.)