(1)
Вибива́ти / ви́бити шлях (доро́гу)
–
часто їздячи, робити шлях, дорогу нерівними, з вибоями
.
Повозку вашу щось підняло трохи спереду й незабаром наче в рів спустило .. – Чи то шлях так вибили, чи ровом окопалися?
(Панас Мирний)
;
(2)
Вибива́ти (видзво́нювати) / ви́бити (ви́дзвонити) годи́ни (годи́ну)
–
ритмічними ударами вказувати на певний час
.
Годинник .. вибивав годину, одну за другою. Вже вдарило північ
(І. Нечуй-Левицький)
;
На старовинній вежі костелу, що має 38 метрів висоти, вибивав години дзиґар
(Ю. Винничук)
;
У малої дівчинки аж серце завмирало з жалю, але годинникові від того не було ніякої шкоди, навпаки – він, усім на радість, знов оживав і зразу ж починав весело цокати, видзвонювати години
(із журн.)
;
Часом годинник на вежі ще не вибив години
(Б. Лепкий)
;
(3)
Вибива́ти (висту́кувати) чечі́тку
–
танцювати чечітку або стуканням ногою видавати звуки в ритмі, в такті мелодії чечітки
.
Він поспішав. Треба було вчасно з'явитися на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала. Він нетерпляче вистукував черевиком дрібну чечітку
(О. Донченко)
;
Повною протилежністю Миті був Михайло Василенко, верткий, худорлявий хлопець із синіми очима, який навіть під час перерви залишався в класі й вибивав чечітку
(С. Олійник)
;
(4)
Вибива́ти (витоло́чувати) / ви́бити (ви́толочити) ти́рло (ти́рла)
–
ходінням, перебуванням у якому-небудь місці робити його витолоченим
.
Кубляться та чепуряться домашні гуси та качки в садку, вибиваючи тирло
(із журн.)
;
(5)
Вибива́ти (відбива́ти, руба́ти) крок
–
Чітко вибиваючи крок, .. оркестр .. вимарширував на Рибальську
(Ю. Смолич)
;
Високий чорнявий хлопець у званні лейтенанта танкових військ, підтягнутий і стрункий, чітко відбиваючи крок, підійшов до генерала
(В. Собко)
;
Рубаючи крок, проходили прапороносці
(О. Гончар)
;
(6)
Вибива́ти (відбива́ти) такт
:
а)
розміреними ударами або помахами руки відтворювати ритмічний малюнок мелодії
.
Зразу вродився веселий настрій. Деякі стали притоптувати ногами, інші вибивали такт пісні рукою
(С. Васильченко)
;
б)
розміреними ударами створювати ритмічні звуки чого-небудь (про рух механізму годинника, двигуна, про біг людини і т. ін.)
.
В столовій
[їдальні]
маятник старомодного годинника гучно цокав, неначе одномірно
[одноманітно]
вибивав такт
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вони бігли, .. рівно й розмірено відбиваючи такт своїми важкими чобітьми
(Ю. Смолич)
;
(7)
Вибива́ти (перебира́ти) нога́ми
–
танцювати, енергійно пристукуючи або роблячи різні рухи ногами
.
Взявшись у боки, закружився
[Іван]
у танці. Перебирав ногами, ставав легко на пальці, крутився і присідав
(М. Коцюбинський)
;
Біля молодого запорожця вже четверо старих вибивали дрібненько ногами
(О. Довженко)
.
◇
(8)
Вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб)
:
а)
дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін
.
Його щелепи зрадницьки вибивають дріб
(З. Тулуб)
;
– Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете, – хоче якось втішити її вчитель
(М. Стельмах)
;
б)
дуже боятися чого-небудь
.
– А вам не страшно? – Та поки що дрижаків не вибиваю
(М. Стельмах)
;
(9)
Вибива́ти (би́ти) / уда́рити (утну́ти) тропака́ (третяка́, гопака́)
–
танцювати завзято, енергійно, із запалом
.
Танцювала
[Ганна]
викрутасом .. Під дудку била третяка
(І. Котляревський)
;
Попереду, біля червоної корогви, казились п'яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака і крутились з парубками
(О. Стороженко)
;
А Марина б'є тропака та ще й приспівує
(І. Нечуй-Левицький)
;
Ось він, цей хвалений Маринкою демос, п'є, гуляє, вибиває гопака і оглашає цілу околицю диким лементом
(Ю. Смолич)
;
Іде
[Матвій]
й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
(10)
Вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг
чиїх, у кого
–
позбавляти кого-небудь упевненості в чомусь, підтримки, опори
.
– Що, відпустку дали? Він міг би обійтись і без пояснень, але перше ж пряме запитання чергового якось одразу вибило ґрунт з-під його ніг
(Д. Ткач)
;
Відкрита позиція компанії, її готовність коментувати події у потрібному їй річищі вибиває ґрунт з-під ніг опонентів і допомагає зберегти репутацію в очах громадськості
(з газ.)
;
(11)
Вибива́ти / ви́бити з ко́лії
кого і без дод.
:
а)
порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя
.
– Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя
(О. Дмитренко)
;
Позбавити людину її професії.., – се значить вибити з колії
(Леся Українка)
;
Смерть моєї матері .. остаточно вибила мене з колії і змусила подумати про дальше своє влаштування
(Б. Антоненко-Давидович)
;
б)
робити кого-небудь непрацездатним, неспроможним виконувати щось
.
Сьогодні Тернера вперше в житті вибили з колії
(В. Собко)
;
Сповіщення про те, що Олег пропав безвісти, було для неї страшним нещастям і надовго вибило її із колії
(С. Голованівський)
;
(12)
Вибива́ти / ви́бити з рук
кого, чиїх
–
позбавляти кого-небудь чогось
.
Вишгородська зустріч виявилась безуспішною, але не безрезультатною для слов'янської партії: вона дозволила вибити з рук Ярополка і Свенельда їх козирну карту – видимість законності
(з наук. літ.)
;
Як не прагнули заздрісники принизити професора, але нікому з них так і не вдалося вибити з його рук владу над молоддю
(із журн.)
;
(13)
Вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук
чиїх, кого
–
позбавляти кого-небудь вигідної для нього можливості здійснити свої плани чи наміри
.
– І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? – намагається стримати свій характер і водночас приголомшити Мірошниченка. – Вони – пам'ять про моїх дітей, – тьмариться широке обличчя Мірошниченка. І цим одразу вибиває козирі з рук Кульницького
(М. Стельмах)
;
Та хто ж це співає?.. Певно, це викликали з самого Києва артистів, щоб вибити з її рук козир, щоб відтиснути на задній план
(М. Ю. Тарновський)
;
(14)
Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) [з голови́]
з кого – чого
–
суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось поганого, вартого осуду
.
– Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер'янці та автори пашквільних
[пасквільних]
віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо
(З. Тулуб)
;
Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови
(А. Дімаров)
;
“Не ви мені, а я собі виберу пару”, – затялася
[Орина]
на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови
(М. Стельмах)
;
Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив
(Ю. Збанацький)
;
(15)
Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) клин кли́ном
–
ліквідовувати, усувати наслідки чого-небудь тими ж засобами, якими вони викликані, спричинені
.
Клин клином виганяє
(Номис)
;
[
Суховій
:]
Швидше похмели мене, бо пече!.. І поговірка каже, що клин клином треба виганяти
(М. Кропивницький)
;
– Це правильно, – починати знайомство й нову роботу зі свята. – Настрій, правда, у нас не дуже святковий, – зауважив Коваль, – але воно буде, мабуть, найкраще клин клином вибивати
(В. Собко)
;
Щоб подолати депресію, треба створити собі антистрес, тобто, згідно з народною мудрістю, вибити клин клином
(із журн.)
;
(16)
Вибива́ти зуба́ми чечі́тку (третяка́)
–
дрижати, клацаючи зубами (перев. від холоду або з переляку)
.
– Ти Гната безп'ятого кликав? – питається біс. – Я! – відповів Терентій, посміхнувся над силу, а сам так зубами чечітку вибиває, що аж вихилитуються вони
(М. Стельмах)
;
(17)
Ви́бити (ви́садити) з сідла́ (заст. з кульба́ки)
кого
:
а)
позбавити кого-небудь певного становища або посади
.
Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті .. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла
(М. Чабанівський)
;
Переговорює
[Тетеря]
з Юрасем, мабуть, хоче його знов до Польщі прихилити. – Що ти кажеш? Себто хоче висадити гетьмана з сідла, щоби згодом самому в нього сісти?
(В. Малик)
;
б)
знесилити кого-небудь, зробити кволим, немічним, недієздатним
.
Камерта висадив
[Еней]
з кульбаки, Ансула в ад послав по раки
(І. Котляревський)
;
– Так що: до матері на побивку, значить? Товариш сипняк, кажеш, вибив із сідла? – Вибив, проклятий
(О. Гончар)
;
Полковник був дужий і спритний. Його темне, аж бронзове обличчя хижо ошкірилося: він, мабуть, гадав, що легко виб'є молодого супротивника з сідла
(В. Малик)
;
– А що – я таки старий козак, – орлом глянув дядько Іван, – і мене поки не так просто вибити з сідла, одначе сили тануть, як сніг на сонці
(із журн.)
;
(18)
Ви́бити (да́ти) бу́бну (бу́бни)
кому, зневажл.
–
– Ходім, голубчику, – сіпнув юнака за рукав Кирило Сидоренко, – я тобі виб'ю таку бубну, що дядькові закажеш
(В. Собко)
;
(19)
Ви́бити дух (ду́шу)
з кого
–
забити до смерті кого-небудь
.
Став Велетень та й дивиться. – Та що це воно за мара така, що б'ється так дуже? А Побратим до нього: – Ото, – каже, – як не одв'яжешся, то й буде бити, поки й дух з тебе виб'є
(С. Васильченко)
;
Старий Боровик, схожий на вивернутий із землі пень, важко біг через двір із лопатою в руках і хрипко кричав: – Душу з тебе виб'ю, бісова худоба!
(П. Панч)
;
– А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева. Так що хоч вуха з корінням вирвіть, хоч дух вибийте з нього, а рихметику
[арифметику]
втовкмачте в самісіньку середину мізків
(М. Стельмах)
;
а)
позбутися якоїсь нав'язливої думки, перестати думати про кого-, що-небудь
.
[
Рябина
:]
Дочку мою, не в гнів тобі кажучи, ти собі з голови вибий!
(І. Франко)
;
Правда, вже вибив
[Славко]
собі з голови, що вона з нього кепкує перед чоловіком
(Л. Мартович)
;
– Я не така дурна, як ви гадаєте, і вибийте собі те з голови!
(О. Кобилянська)
;
б)
(перев. кому)
примусити кого-небудь відмовитися від чогось
.
Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу .. вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої
[Києве]
Золоті ворота
(П. Куліш)
;
– Хапайте їх та закидайте в тюрми, забивайте в кайдани, а потім лупіть батогами, скільки мога! Я виб'ю з їх дурних голів той вільний дух
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вони обидві з Окуневською вибили мені з голови план подружжя з професором-диваком
(О. Кобилянська)
;
Виво́дити (вибива́ти) / ви́вести (ви́бити) з рівнова́ги
Виво́дити (рідко вибива́ти) / ви́вести (рідко ви́бити) з ла́ду́
Ви́давити (ви́бити) олі́ю
Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі
Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.),