А́РФА
, и, ж.
Щипковий музичний інструмент, що має форму трикутної рами з натягнутими на ній струнами
. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні
(І. Нечуй-Левицький)
;І грає арфа, мов у сні, Про щось солодке і болюче, І все життя – як ліс дрімучий, Як ліс терновий навесні
(О. Олесь)
;Під колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи
(В. Кучер)
.△
(1)
Ео́лова а́рфа
– дерев'яна рамка (розміщена перев. на покрівлі) з натягнутими на ній жильними струнами, що під дією вітру звучать ніжним тембром
.Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни – І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого
(Леся Українка)
.