ІРОНІ́ЧНИЙ
, а, е.
1
. Пройнятий іронією (у 1 знач.); який виражає іронію
. У деяких гостей губи потягнулись кінцями вниз, у других вгору від .. іронічного сміху
(І. Франко)
;Інспектор, старанно причесаний, .. сидів у звичайній своїй позі спокійного й величного сфінкса, кидаючи часом іронічний погляд на молодь
(С. Васильченко)
;Борисов злегка повернувся до Горового, видно було, як за прозорим шоломом одна брова його піднялася вгору, надаючи обличчю іронічного виразу
(О. Бердник)
;Кожне наступне повідомлення панни Амальтеї зустрічав
[Юрко]
скептично-недовірливим “що ти не кажеш?” або не менш іронічним “ого”(Ю. Андрухович)
.2
. Стос. до іронії (у 2 знач.)
. Порівняльна частина фразеологізму суперечить своїм змістом ключовій лексемі, увиразнюючи її іронічне вживання з прямо протилежним значенням
(з наук. літ.)
;Панегірик із часом набуває іронічного значення внаслідок надмірного вихваляння того, кому його присвячено
(з наук.-попул. літ.)
.