СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПІДІГРІ́ТИ
ПІДІГРІВА́ТИ
, рідко ПІДОГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІГРІ́ТИ, рідко ПІДОГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1
.
що.
Гріти, нагрівати що-небудь трохи або додатково, ще раз, до певної температури
.
– Педоре! – гукнула попадя. – Куди ти самовар береш? – Хіба не треба підігрівати?
(Панас Мирний)
;
Прочахла кулеша. Довелося підігрівати на жару
(Ю. Мушкетик)
;
Нашвидкуруч підігрів синові те, що лишалось від учорашнього обіду, й заходився варити страву на три дні, бо завтра все може статись...
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Хвилинку! Вода в самоварі – перекиплена
[перекип'ячена],
треба тільки підогріти її
(Ірина Вільде)
;
Льоня виклав свою ідею, просту, як світ: перш ніж пускати в стан заготовку труби, спробувати її підігріти
(П. Загребельний)
.
2
.
кого, що і без дод., перен., розм.
Збуджувати когось, підсилювати що-небудь
.
Тут ще і Оришка підогріває: то забіжить з одного боку, прикро погляне, то з другого – допитується, чи сподобалося у Мар'янівці
(І. Нечуй-Левицький)
;
Там, де моє серце холоне, вони
[редактори]
підігрівають його; де я починаю палати в огні своїх пристрастей, вони розхолоджують мій мозок, аби чого не вийшло
(О. Довженко)
;
Вість про смерть Шевченка, який усе своє життя боровся проти ненависного самодержавно-кріпосницького ладу, тільки підігрівала загальне обурення
(Г. Колісник)
;
Саме це й насторожувало нашого друга Джека, підогрівало його невгасимий запал до роботи
(Ленін)
;
Вона хоче сказати всю правду, хоч це, може, і не розсудливо, бо підігріє його впертість
(В. Винниченко)
.