ПОЛЯГА́ТИ
1
, а́ю, а́єш, недок., ПОЛЯГТИ́, я́жу, я́жеш, док.
1
. тільки 3 ос.
Нахилятися стеблом до землі (про злакові, городні та ін. рослини); вилягати (у 3 знач.)
. Полягає попід лугом Шовкова трава, Туди ішла та Явдошка – Сама молода, А за нею Нетихвірко – Щоб пара була
(з народної пісні)
;Всі жита грозою збило; Полягла трава...
(П. Грабовський)
;От уже й картоплиння полягло, і листя на ньому сохне
(Я. Гримайло)
;При дорозі жито полягло
(П. Гірник)
; * Образно.
Є такі люди .. легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх
[них],
а в притузі вони, як трава, полягають(Марко Вовчок)
;//
на що і без дод.
Падати зрубаним, зрізаним (про трави, дерева і т. ін.)
.[
Конон
:]
Косарі косять, А вітер повіває, Шовкова трава На коси полягає(М. Кропивницький)
;Достав Панас сокиру та брусок, Налагодивсь – і полягли дерева...
(Л. Глібов)
;Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його
[комиш]
доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом(М. Коцюбинський)
.2
. тільки док., перен.
Умерти в бою, від нещасного випадку і т. ін.; загинути (у 1 знач.)
. Зрівняв
[Ґонта]
землю, покрив дерном, Щоб ніхто не бачив, Де полягли Ґонти діти, Голови козачі(Т. Шевченко)
;– Поляжемо смертю хоробрих, але ворога не пропустимо
(В. Кучер)
;В жорстокому бою, що тривав два дні й три ночі, полягли всі ординці
(О. Бердник)
.3
. тільки док., перен.
Зникнути, померкнути
. Згинув славний Леонтович у досвітній час.., Слава славна не поляже, не помре в віках
(М. Рильський)
;– Слава не вмре, не поляже, всьому світу розкаже, – почав кобзар, а далі полилися його співи
(І. Пільгук)
.4
. по чому.
Лягати (у 5 знач.); насуваючись, поширюватися, простилатися над чим-небудь
. По чернечій балці густий туман поліг
(Іван Ле)
;//
тільки док., на що.
Спустившись на щось, укрити собою що-небудь
.Курява тихо полягла на стерню
(І. Нечуй-Левицький)
.5
. перен.
Лягати (у 7 знач.), простягатися в просторі
. [
Козаки
:]
Коні біжать, земля дрижить, Степи полягають(І. Нечуй-Левицький)
.