СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОВНОВА́ЖЕННЯ
, я, с., перев. мн.
Право, надане кому-небудь для здійснення чогось
.
[
Леся
:]
Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії?
[
Юрій
:]
М...м... таких повноважень не маю
(Л. Смілянський)
;
– Яка ти ще дитина, Вадько, як ти не розумієш простих речей! Вадька образився і склав з себе капітанські повноваження...
(М. Білкун)
;
– Гадаю, немає ніякої необхідності надавати Вовчеку спеціальні повноваження
(О. Авраменко)
;
// 
Права, надані особі або підприємству органами влади
.
– Ви от що: їдьте до отамана Григор'єва. Ми вам дамо повноваження від імені Директорії запропонувати отаману пост військового міністра УНР
(Д. Бузько)
;
Через тиждень – сесія райради, він складе на ній з себе повноваження голови райвиконкому
(Ю. Мушкетик)
;
Ця парафіяльна церква порту Сен-П'єр водночас виконує функції провідної церкви всього острова. Нею відав намісник єпископа, духовної особи з необмеженими повноваженнями
(С. Пінчук, пер. з тв. В. Гюго)
.