ПИСЕ́МНІСТЬ
, ності і ности, ж.
1
. Система графічних знаків, уживаних для писання в якій-небудь мові або групі мов
. Як добре, що люди винайшли писемність. Мені здається, що в листах можна висловитись значно щиріше і пряміше, ніж у безпосередній розмові
(Ю. Покальчук)
;– Татарська належить до тюркських мов? – Так. – А писемність? – Колись була на основі арабської абетки. Потім запровадили латину. А тепер маємо російську абетку
(О. Шугай)
;От же ж нарід
[цигани]
який дивний. Не мають ні писемності власної, ні літератури.., а мови своєї не втрачають(Ю. Іздрик)
;За кілька тисячоліть до нашої ери давні китайці вже мали писемність і вміли складати географічні описи
(з наук.-попул. літ.)
.2
. Сукупність писемних, літературних пам'яток якогось часу, якого-небудь народу
. З'явилися вони
[скіфи]
в цих краях [степах]
майже невідомо звідки – і так само невідомо куди зникли, не залишивши по собі ніяких ознак писемності(В. Владко)
;Розквіт церковнослов'янської писемності на Русі розпочався за часів завоювання Болгарії Візантією і найбільшого розквіту Київської держави
(з наук. літ.)
.3
. Те саме, що письме́нництво 2
. Всі покоління єгиптян шанували Імхотепа як найбільшого мудреця, філософа, мага, покровителя писемності, мистецтв і медицини
(П. Загребельний)
;Шевченкова мова ставала коли не каноном, то зобов'язливим і надихаючим зразком для національної писемності
(І. Дзюба)
.