ПЕРЕКОТИ́ПО́ЛЕ
, я, с.
1
. Загальна назва трав'янистих або напівкущових степових чи пустельних рослин, які після достигання плодів обламуються біля основи і перекочуються на далекі відстані, розносячи своє насіння
. По долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить
(Т. Шевченко)
;Осінній вітер свистів на рівнині, гнав аж до обрію круглі кущі перекотиполя
(О. Донченко)
;Данило .. прихилився, і його руку залоскотав кущ перекотиполя, який ще міцно тримався землі
(М. Стельмах)
;Вже піднімалися осінні суховії, і степом неслися жовті кулі перекотиполя
(Д. Білий)
; * Образно.
Та верби похилилися додолу, червонi ружi зблiдли на виду, бо вже погналось перекотиполе за лiтом по гарячому слiду...
(Л. Костенко)
;Часом йому здавалося, що клапті туману, які лягали на землю, ставали перекотиполями, і він думав, що, коли покотяться йому назустріч, доведеться вступити з ними у змагання, як Самсонові з левом
(Валерій Шевчук)
; * У порівн.
Тільки й бачив я рідний край, поки ріс, а там, як оддали у службу, так і пішов, не по своїй волі, блукати по світу, як те перекотиполе, що вітер носить по степах
(О. Стороженко)
;Його ганяють непривітними гонами життя всі чотири вітри, й нема йому ні спочину, ні спокою, бо відірвався од кореня, мов сухе перекотиполе
(І. Білик)
.2
. перен., розм.
Той, хто постійно переходить, переїздить з місця на місце або не має визначеного місця в житті
. – Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох, бо осідку не мали: приплентачі, перекотиполе...
(С. Добровольський)
;– Щоб отаке мале і вже не по-нашому базікало! І в кого тільки воно вдалось, отаке перекотиполе?..
(Б. Антоненко-Давидович)
.