ПЕРЕГА́Р
, у, ч.
1
. Те, що перегоріло, залишилося від перегорілого
. [
Меценат
:]
Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з'явився? То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться(Леся Українка)
;Дід Овсій витрусив з люльки перегар, набив її тютюном й знову запалив
(В. Земляк)
.2
. Запах чого-небудь перегорілого
. Пливуть над ним
[містом]
випари – кам'яновугільний дим, бензиновий перегар, маргариновий чад, дух щойно спеченого хліба, запах дощу(М. Дашкієв)
;З морозу повітря у світлиці гостро пахло розплавленим воском, перегаром свічок
(М. Малиновська)
;Мотор здригався від залізних конвульсій, штовхав уперед човна, чадив перегаром бензину й масла
(П. Загребельний)
;Двірники з мітлами обтанцьовують урни, підмітаючи купи сміття. Стоїть поганий дух перегару й недопалків
(Л. Костенко)
;//
Неприємний запах з рота, смак у роті від випитого спиртного, викуреного тютюну і т. ін
.Задушливий, кислий запах самогонного перегару витає над сплячим
(Григорій Тютюнник)
;Коляда дихав йому в вухо ромовим перегаром і кудись настирливо тяг
(І. Білик)
;Холопи всі були п'яні. Хто де попадав, там і лежав. Від них смерділо перегаром хмільним, і ніхто з них геть нічого не тямив
(Ю. Логвин)
;Запах, віднедавна добре знайомий Ользі. Запах алкогольного перегару. Настільки густого, що дихати з кожною хвилиною ставало все більш неможливим
(А. Кокотюха)
.