ОХОЛО́ДЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., ОХОЛОДИ́ТИ, оджу́, о́ди́ш, док., кого, що і без прям. дод.
1
. Робити що-небудь холодним або холоднішим; холодити, остуджувати
. Весняний вітер стиха віяв над виноградниками й охолоджував загрітих працею робітників
(М. Коцюбинський)
;Довгочасне перебування в воді теж охолоджувало плавців
(М. Трублаїні)
;Гарячу каву, що ароматно парувала, тут же охолоджував сержант Луїс Роджерс
(О. Чорногуз)
;Коли віск розтопився, крашанку охолодили, покрасили і запишались: вощанка вийшла на славу!
(М. Стельмах)
;Вологе повітря трохи охолодило шкіру на руках і палаюче обличчя
(Д. Білий)
.2
. перен.
Збавляти, урівноважувати силу вияву чиїх-небудь почуттів, поривань; заспокоювати, вгамовувати
. – Що се ви мовите, нерозумні голови? – почали гарячих охолоджувати старі діди
(Панас Мирний)
;Гальванеску знову засміявся сухо і хрипко .. Сміх і іронія охолоджували захват Сахно
(Ю. Смолич)
;Ці останні слова зразу охолоджували найгарячіші голови
(Г. Пагутяк)
;Лихі передчуття не просто охолоджували його, а навіть заморожували
(В. Бойченко, пер. з тв. Р. Стівенсона)
;– Сядьте на місця! Припиніть комедію! Такий рішучий тон охолодив запал сварки
(О. Копиленко)
;Мама відразу ж мусила нас охолодити: – Але дивіться мені, не пустуйте! Ти чуєш, Толю?
(А. Дімаров)
.◇
(1)
Охолоди́ти (остуди́ти) се́рце (го́лову, ду́шу і т. ін.)
чиє, чию, кому і без дод.
– вгамувати які-небудь почуття, зменшити запал, переживання і т. ін
.Надвірня прохолода трохи охолодила її
[Христину]
гарячу голову, утихомирила перелякані думки(Панас Мирний)
;Дивився з страхом і надією, бо почував і якусь свою провину, ніби й неіснуючу, але яка могла зараз пригасити оцей його порив, .. охолодити серце
(Ю. Мушкетик)
;Коли прийшла чутка про Людвікову смерть, Ярополк злякавсь, але й утішився: поменшало на одного опікуна – найнестримнішого! Це мало остудити Свейнальдрові голову бодай на час
(І. Білик)
;Хай він
[вітер]
обітре сльози, хай він остудить душу, бо від того, що там зараз коїться, можна спопелитися...(Дара Корній)
.