ОСТИ́ГЛИЙ

, а, е.

Дієпр. акт. до ости́гнути, ости́гти.

Парувала під хвилею теплого повітря остигла за ніч земля

(С. Скляренко)

;

* Образно.

В грудях заклекотіла вже трохи остигла смола

(Валерій Шевчук)

у знач. прикм.

Холодний, прохолодний

Михайло глянув на матір, яка .. мила посуд на остиглій плиті

(М. Томчаній)

;

* Образно.

З-за хмар пробився місяць, жовтогарячий, остиглий

(Б. Харчук)