ОКРА́ЇНА
, и, ж.
1
. Крайня частина якої-небудь території; край (див. край
. 1
1)Прибували все нові й нові загони з далеких окраїн полянської землі
(В. Малик)
;Стрільці замаскувалися на окраїні лісу
(М. Андрусяк)
;Поверхня озера на окраїні була встелена жовтим зів'ялим листям
(Любко Дереш)
.2
. Частина держави (звичайно прикордонна), віддалена від її центру
. – Перебільшуєте, перебільшуєте! – підвищив голос Погодін. – Ви не хочете бачити жодного позитиву в стосунках Російської імперії із своїми окраїнами
(Р. Іваничук)
;Сталося те, що часто траплялося на окраїнах турецької держави. Збунтувалася одна з татарських орд, не захотіла підкорятися ні турецькому султанові, ні його васалові – ханові кримському
(С. Тельнюк)
;Він, Карл Густав Маннергейм, перетворив фінську націю з інородців на окраїні російської імперії на державу
(В. Чемерис)
;//
Те саме, що краї́на 1, 3
.З упослідженої окраїни постане Украйна – кріпка, пишна і благодатна, як новий Єрусалим
(М. Дочинець)
.3
. Те саме, що око́лиця
. 1
1Будинки дивної краси Ростуть на пустирях окраїн...
(М. Рильський)
;Йдуть вони на окраїну міста, де трамвай поверта свою путь
(В. Сосюра)
;Скільки я часу потратив, аби вмовити її маму, просту сільську жінку з окраїни Густого Лугу, аби вона віддала Любу в більше місто, Володимир, – в художню школу
(В. Лис)
.