ОЗИРА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., ОЗИРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1
. Те саме, що огляда́тися 1, 2
. Знехотя озираєшся навкруги, чи не літають кругом тебе якісь інші істоти, чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі
(І. Нечуй-Левицький)
;Грек часто озирався назад і з тривогою поглядав на море
(М. Коцюбинський)
;Жінка йде доріжкою між темних кущів туї, проходить крізь ворота, тоді озирається, може, за звичкою, як завжди йдучи з церкви, а може, поглянути, чи я ще стою
(В. Домонтович)
;Підійшовши до найгустішого куща лози, хлопці стали й озирнулися кругом
(С. Васильченко)
;Уже минув і ворота, коли позад себе почув срібний сміх. Озирнувся – ніде нікого
(М. Стельмах)
.2
. перен.
Те саме, що огляда́тися 3
. – Що ти відчуваєш, коли озираєшся на своє минуле?
(І. Франко)
;Кінчивши будь-яку справу, він любив озирнутися назад
(Н. Рибак)
;Сівши на трон Османів поруч із .. Сулейманом, опинившись серед титанів, піднявшись до небес, могла
[Роксолана]
нарешті озирнутися, поглянути на світ, покінчити назавжди з обмеженістю й засліпленням(П. Загребельний)
.