ОВЕ́ЧКА
, и, ж.
1
. Пестл. до вівця́.
При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку
(Н. Кобринська)
;Точність у кожному русі, Вовну в мішки – і на склад! Зайде овечка в кожусі – Йде без кожуха назад!
(С. Олійник)
; * У порівн.
Громада збилася в купу, як овечки під дощ
(Панас Мирний)
;Отак стояв пан директор, похнюплений, худенький, невеличкий .. Смирний, як овечка
(Л. Мартович)
;Ті люди, мов овечок рій, Щирицю їли і пирій... Це так у сталінській порі, Мов вівці, паслись трударі!
(І. Багряний)
.2
. перен., зневажл.
Про покірливу, боязку людину
. Маріоара образилася. Вона довго мовчала, а тепер уже не хоче бути овечкою, не до того воно йдеться, щоб жінкам усе слухати чоловіків та жити їхнім розумом
(М. Чабанівський)
;Повернувшись десь за місяць, абсолютно висотаний спілкуванням із столичними мешканцями, цими позбавленими самоідентифікації київськими овечками Доллі, я замкнувся в хаті і від нічого робити гортав старі журнали та переглядав неактуальну вже пошту
(Ю. Іздрик)
; * У порівн.
І вже не сім, а десять, п'ятнадцять чоловік, немов слухняна отара овечок, тупотіли яскраво освітленим коридором
(О. Бердник)
.