СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ОБУ́РЛИВИЙ
, а, е.
1
.
Який викликає обурення
.
[
Криницька
:]
Книжка шкідлива, політично дволика .. А просто сказати – обурлива книжка
(І. Микитенко)
;
Хтось із таборового начальства, очевидно, перед громадськістю хотів замазати чи потрактувати по-своєму розголос про обурливий, бандитський вчинок
(О. Шугай)
;
– Зате нашi старшi брати були зовсiм не такими. Вони холоднокровно стежили за подiями i з обурливою для нас безпристраснiстю оцiнювали шанси людства переламати хiд вiйни
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.
2
.
Який виражає обурення; сповнений обурення
.
Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка
(К. Гордієнко)
;
Притаєне смакування й хіхікання швидко перейшло в обурливий протест і лють
(О. Іваненко)
;
Розумом і серцем вона розпізнала обурливий тонус буття типово української родини
(Олекса Ізарський)
;
– Раб, а голову дере, як вільнонароджений, – чув він іноді позад себе обурливі вигуки
(В. Чемерис)
.