ОБСТРІ́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОБСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що і без прям. дод.
Вести обстріл якої-небудь цілі, площі
. Він
[ворог]
собі бомбить, обстрілює, а наша робота своїм порядком під землею йде(В. Кучер)
;Танки обстрілювали з кулеметів садок, і дрібні гілочки падали на сніг
(І. Багмут)
;З-за косогору виразно виднівся наш скит. Його можна було обстрілювати з двох боків
(Р. Андріяшик)
;Дорогою десантників накрили штурмовики, які обстріляли їх з кулеметів
(Ю. Яновський)
; * Образно.
Крадькома він вивчав професорову дружину. Кидав на неї швидкі погляди, обстрілював її очима
(П. Загребельний)
; * У порівн.
Каміння з гуркотом падало, наче обстрілюючи нерухомі сталагміти
(В. Владко)
;//
перев. док.
Привчати до бойової обстановки
.– Люди в нас золоті, ціни їм немає. Тільки обстріляти їх треба, обкурити порохом – і тоді хоч до Чорного моря йди з ними
(П. Воронько)
.