ОБ'ЄКТИ́В
, а, ч.
Частина оптичного пристрою, за допомогою якої спостерігають певні об'єкти або фіксують їх (звичайно на фотоплівці чи світлочутливій матриці)
. В цілому я начебто клацнув об'єктивом фотоапарата, зафіксувавши на плівці лиш те, що принесли в даний момент промені світла
(І. Росоховатський)
;Коли телевізійник націляв об'єктив на пожежну машину чи на скривлені від напруги й жароти обличчя пожежників, Томас опускав свою камеру
(Л. Костенко)
;Останньою в об'єктив потрапляє вітрина магазину із товарами для вишивання
(Н. Сняданко)
;До оптичної системи мікроскопа належать: об'єктив, окуляр, освітлювальна частина
(з навч. літ.)
.△
(1)
Довгофо́кусний об'єкти́в
– об'єктив, фокусна відстань якого перевищує діагональ кадру
.Можливість суттєвого наближення об'єкта фотографування – одна з найбільших переваг довгофокусного об'єктива
(із журн.)
.