НОЧУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок.
Спати де-небудь уночі; улаштовуватися де-небудь на ніч для відпочинку
. Ночували гайдамаки В зеленій діброві
(Т. Шевченко)
;Лукашевич залишилась у Марійки ночувати
(О. Донченко)
;Вперше Катерина ночувала одна в хаті
(Ю. Збанацький)
;Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх
(О. Гончар)
;Вони поверталися з поля з веретами; побоялися ночувати дома, коли на обiйстi зайшлi люди
(Р. Андріяшик)
.(1)
Чи здоро́ві ночува́ли?,
розм.
– чи добре провели ніч? (ранкове вітання до кого-небудь)
.Не встигли вчорашні прибульці вийти з кімнати, як почули: – Чи здорові ночували?
(із журн.)
.◇
[І] днюва́ти й ночува́ти
див.
днюва́ти
;(2)
І не ночува́в,
фам.
– зовсім немає і не було кого-, чого-небудь
.[
Ільченко
:]
Про культуру питаєте? І не ночувала. Культура, мабуть, теж не дура – любить жити там, де достатки є(М. Куліш)
;– Кундель! – А мені казали – сетер! .. Ні в його папи, ні в його мами сетер у крові й не ночував! Кундель!
(Остап Вишня)
;– Містика тут, як кажуть, і не ночувала, – заспокоїв його детектив
(В. Чемерис)
;Як (мов, ні́би і т. ін.) со́ви ночува́ли в голові́
див.
сова́
.