СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НИКА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., розм.
Ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби; тинятися (у 1 знач.), швендяти
.
Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку
(І. Нечуй-Левицький)
;
Коли це з шаблюкою при боці стражник іде.., руки за спину позакладав, козирок ізсунув на потилицю, никає по ряду та зазирає, позіхаючи, бабам у кошики
(С. Васильченко)
;
А раз, никаючи отак далеко від заїмки, понад річкою, натрапив на слід полоза
(І. Багряний)
;
Орися не знаходила собі місця ні в хаті, ані в саду, ходила, никала, пробувала допомогти старенькій по господарству, та в неї все валилося з рук
(Д. Бедзик)
;
Свого квартиранта застала
[Мелашка]
на городі. Никав між зеленими зарослями, приглядався та принюхувався до всього, що вона посадила та посіяла
(О. Гончар)
;
Долгорукий непокоївся лихими вістями про Ізяслава, який никав довкола Києва, неначе голодний вовк
(П. Загребельний)
.
(1)
 
Ника́ти сві́том (світа́ми)
ходити або їздити по різних місцях, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища; блукати (у 1 знач.)
.
Вони вже давно нерозлучно никають свiтами, зведенi безвихiддям
(Р. Андріяшик)
.