НЕРОЗРИ́ВНИЙ
, а, е.
1
. Якого не можна розірвати, роз'єднати на частини
. Три старці .. несли .. сріблом окований ланцюг, вироблений суцільно з одної штуки дерева в виді перстеня, нерозривного і замкнутого в собі
(І. Франко)
;Сміливий нащадок Прометея Знаходив смутну долю свого предка: Вигнання, муки, нерозривні пута, Дочасну смерть у дикій самотині...
(Леся Українка)
;Навкруг нього нерозривними кільцями, немов чорна змія, обплітався трос
(В. Собко)
;Рицар не міг далеко від'їхати, крутився тут же поряд, бо руські йшли нерозривними рядами
(А. Хижняк)
.2
. перен.
Якого не можна порушити (про відносини, зв'язки і т. ін.); міцний, непорушний
. – Ви можете втекти звідси, поки доцент Крижень демонструє нерозривне єднання людей науки й техніки з людьми мистецтва?
(П. Загребельний)
;– Ми з ним поєднані нерозривним магічним зв'язком
(О. Авраменко)
.