НЕПРИТО́МНИЙ
, а, е.
1
. Який утратив притомність; зомлілий
. Її так уразило мордування над Романом Сивашем, що впала непритомна і з місяць була після того хвора
(Б. Грінченко)
;Приголомшений ударом, якусь хвилину я лежав непритомний
(І. Муратов)
;Козак зняв зі стіни гайдукову нагайку. І закрутив нею руки за спиною непритомному Василеві
(Ю. Логвин)
;//
Який характеризується втратою притомності
.Він верзе в непритомнім стані не одно таке, що й сам потім не тямить
(Л. Мартович)
;//
у знач. ім. неприто́мний,
ного,
ч.; неприто́мна, ної,
ж.Людина, яка втратила притомність
.Приніс Шікрятов
[відро води]
і линув на голову непритомного: той відкрив повіки й застогнав(В. Барка)
;Присівши біля непритомної навчіпочки, Рибалка почав обережно бити її по щоках
(А. Кокотюха)
.2
. Який виражає відсутність притомності
. Мош-Діма з непритомним усміхом проказував молитву
(М. Коцюбинський)
;В свічаді відбивалися заплакані очі, розтріпане волосся, лютий, непритомний погляд
(Леся Українка)
;Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом
(І. Білик)
.