НЕПРИМИРЕ́ННИЙ
, а, е.
1
. Який не може примиритися із чим-небудь, якого не можна змусити змінити негативне ставлення до кого-, чого-небудь, який рішуче не визнає чогось, не мириться, не погоджується із чимсь
. Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак
(Ірина Вільде)
;Сьогодні його найбільший неспокій – Сірко. Чоловік свавільний, непримиренний, годі й думати про те, щоб схилити його на свій бік
(Ю. Мушкетик)
;//
Власт. такій людині
.Думки .. про рани рідної землі засмутили зір, відточуючи, ніби лезо шаблі, непримиренну зненависть в душі Максима
(Н. Рибак)
;З-під страпатих брів суворі непримиренні очі не дивляться, а печуть вогнем
(Є. Гуцало)
;//
Який виражає негативне ставлення, непримиримість
.Він стежив за Альошею непримиренним поглядом
(І. Микитенко)
;– Але ж вони зараз іще твої гості, – вів Дорбатай далі з жорсткою, непримиренною посмішкою
(В. Владко)
.2
. перев. мн.
Якого (яких) не можна примирити
. Гурток довго жити не буде, бо в ньому поєдналися непримиренні елементи, і він мусить розпастися
(С. Васильченко)
;Війна зробила нас непримиренними супротивниками, і ніщо нас не об'єднає, не примирить
(Р. Андріяшик)
;Тут вже поріднилися не свої із своїми, а чужі, вчорашні непримиренні вороги – руські з половцями
(В. Чемерис)
.3
. Який не можна припинити, завершити; дуже сильний, запеклий
. Полум'я непримиренної боротьби поширилося по всьому Закарпаттю
(С. Скляренко)
;Поступово почав увіходити я зі своїми поселянами у непримиренну війну і не мав анінайменшого шансу ту війну виграти
(Валерій Шевчук)
.