НЕПОПРА́ВНИЙ

, а, е.

Який важко або неможливо поправити, виправити

Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку

(І. Цюпа)

;

Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його

(М. Стельмах)

;

Якого не можна вже уникнути, позбутися

Смерть Анта завдала великої й непоправної шкоди роду

(С. Скляренко)

;

Його слова, збентеження підказали Мерфі, що сталося непоправне лихо

(Ю. Бедзик)

;

у знач. ім. непопра́вне,

ного,

с.

Те, чого вже не можна уникнути або виправити

– Він мав або щось незвичайне вчинити, або накласти головою. От і сталося непоправне. Інакше й бути не могло

(М. Сиротюк)

;

Сталось непоправне і найгірше – мене відіслали на батьківщину, не дозволивши навіть попрощатися з тобою

(Ю. Покальчук)

;

Мені зробилося лячно, як ніколи, я зрозуміла, що накоїла непоправне, і заплакала

(Любко Дереш)

Нездатний виправитися; упертий у своїх переконаннях, звичках і т. ін.; невиправний

– Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з .. непоправним шарлатаном

(І. Нечуй-Левицький)

;

[

Ада

Ви, Івасю, все ще непоправний фантаст

(Мирослав Ірчан)

;

Згодом Назара, як непоправного, виключили з школи

(Ю. Збанацький)

;

Лелевель став непоправним утопістом

(Р. Іваничук)