НЕОЗБРО́ЄНИЙ

, а, е.

Який не має при собі зброї

[

Шапіга

О, які ви всі грізні. Неозброєній людині увійти страшно

(І. Микитенко)

;

Нині вийшло так, що десяток сонних, роздягнених, неозброєних людей стали жертвою нападу розізлених новгородських мужів

(П. Загребельний)

;

Він несподівано побачив, що до нього з білою шматиною в руці іде один із нападників, щось кричить і показує, що неозброєний

(В. Лис)

;

Який не забезпечили зброєю, військовим спорядженням і т. ін.

Командир почувався надто самовпевнено, вважаючи, що женеться за хистким неозброєним суденцем

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

у знач. ім. неозбро́єний,

ного,

ч.

Людина, яка не має при собі зброї

Треба пильно зважити. Неозброєних у бій пускати не можна

(В. Винниченко)

;

Козакам це не подобалося, вони не любили стріляти у неозброєних і жалувати їх теж не любили – то все одно, що відкладати борги на потім

(В. Шкляр)