СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НЕОБРА́ЗЛИВИЙ
, а, е.
1
.
Який не завдає образи, не виражає, не містить у собі образи
.
Геник помітив, що їй не сподобалися такі необразливі наївні зауваження Марка і дівчина ледь стримує себе, щоб не відповісти грубістю
(С. Талан)
;
Остров'яни – діти моря, їх жарти бувають інколи солоні, але необразливі
(С. Пінчук, пер. з тв. В. Гюго)
;
Народний анекдот містить у собі легку, найчастіше необразливу насмішку
(з навч. літ.)
.
2
.
Який не ображається; нечутливий до образ
.
За християнською мораллю кожна людина має прагнути бути необразливою й тихою, боротися із заздрістю й гординею
(з рел.-церк. літ.)
.