СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НЕДУ́ГА
, и, ж., рідко НЕДУ́Г, у, ч.
Сильне нездужання; хвороба
.
Не смерть страшна, а недуга
(прислів'я)
;
Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала
(Номис)
;
Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Вона клопоталася з йодом та бинтами, коли хто-небудь на хуторі вріже пальця, радо роздавала без грошей порошки та мазі всякому, хто скаржився на якісь недуги
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Багато людей приїздило до Морниці з надією вилікувати застарілі недуги
(Ірина Вільде)
;
– А що з матір'ю? – Казала вже: недужа. – Питаю, який недуг? Невже ті, що були в тебе, не сказали?
(Д. Луценко)
;
Григорій Глькевич хворів невиліковною недугою нервів, що поступово відбирала в людини рух
(Р. Іваничук)
;
Люди
[звільненого села]
були обідрані, посірілі, із змученими, сумними поглядами глибоко запалих очей. Немов прокинулись після страшного недугу
(Ю. Бедзик)
.
Лежа́ти в лі́жку (в лі́жкові, в неду́зі)
(1)
 
У неду́зі,
у знач. прикм.
який хворіє; недужий
.
Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі
(Марко Вовчок)
;
На думці у неї
[Фрузі]
було: піти до нього
[Івана],
подивитися, допильнувати його в недузі
(І. Франко)
.