НЕВІД'Є́МНИЙ

, а, е.

Якого не можна відділити, відокремити від кого-, чого-небудь; невіддільний

Почувалося, що справа для нього

[Сафарова]

– невід'ємна частка його самого, стоїть нарівні з повітрям і існуванням

(О. Донченко)

;

Він

[син]

був для неї частиною її самої, невід'ємною, завжди відчутною

(С. Добровольський)

;

І нехай тепер що не станеться, але тут, на цій землі, – невід'ємний від неї

(І. Багряний)

;

За#мки – не зроблю тут жодного відкриття – до сьогодні залишаються невід'ємною від європейського ландшафту ознакою сталості

(Ю. Андрухович)

мат.

Який дорівнює нулю або більший за нуль (про число)

Арифметичним квадратним коренем з числа [BI]а[/BI] називається невід'ємне число, квадрат якого дорівнює [BI]а[/BI]

(з навч. літ.)

;

Множина, елементами якої є всі натуральні числа й число нуль, називається множиною цілих невід'ємних чисел

(з навч. літ.)