НЕВГАМО́ВНИЙ
, а, е.
1
. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти
. Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок невгамовних щебетунчиків
(Л. Яновська)
;Степанові подобалась столярна справа, подобався невгамовний Митрович з своєю манерою говорити про дерево з повагою
(М. Дашкієв)
;Отець Іван, зовсім постарілий, ще більше висохлий, але такий же невгамовний, як і в молодості, підняв хреста
(В. Малик)
;– Поїж, невгамовний, – ласкаво пожурила мати, наливаючи Івасикові молока і підсовуючи великий окраєць хліба
(О. Бердник)
;//
Сповнений неспокою, енергії; неспокійний, енергійний
.Про вас, дівчата.., Про трудові буденні дні І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені
(Л. Забашта)
;Характер у Софійки невгамовний і товариський
(Микита Чернявський)
.2
. Який не стихає, не замовкає, не припиняється впродовж тривалого часу
. За вiкнами-арками глухий, але невгамовний шум битви
(І. Кочерга)
;В лісі, під невгамовні співи й щебетання пташок.., наша розмова почалась якось раптово, щиро
(П. Тичина)
;Механік тартака подивився навкруг і прислухався. Близько від нього в березі шумів невгамовний потік
(С. Скляренко)
;Люблю я .. невгамовне гуркотіння Швидких маршрутних поїздів
(М. Упеник)
.