НАЇ́СТИСЯ
див.
наїда́тися
.НАЇДА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., НАЇ́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся; наказ. сп. наї́жся; док.
Досхочу їсти, задовольняти потребу в їжі; насичуватися
. Обідом так наїдався
[Славко],
що аж робилось йому гидко, не міг на страву подивитись(Л. Мартович)
;– Може, ти не наїдаєшся? Може, добавки тобі? Ти не соромся!
(О. Гончар)
;– Насипай ще, Миколко, – припрошує дядина. – Дякую, – кажу, – дядино, я вже наївся
(І. Багмут)
;– Ти голодний? – Ні. В Буковича наївся по саме нікуди
(О. Авраменко)
; * Образно.
Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє. Накралися; а що взяли На той світ з собою?
(Т. Шевченко)
.◇
Набра́тися (наї́стися, налига́тися і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) ми́ла <Припада́ти (допада́тися), як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) до ми́ла>
див.
набира́тися
;(1)
Наї́стися бухані́в
– бути побитим
.В Аргентині головний арбітр матчу наївся буханів від уболівальників команди, якій зарахував поразку
(з газ.)
;(2)
Наї́стися дрижакі́в
– дуже або довго померзнути
.– А ти замерз, либонь? – плескав по плечі Заруба. – Наївся дрижаків у кабінеті?
(В. Кучер)
;(3)
Наї́стися ма́ку
– здуріти, очманіти
.Юр'яна пішла за Юрком, та так поволі, що й він здивувався: – Що ти, маку наїлася?! Таж під тобою земля двигтить усігди!
(М. Матіос)
;(4)
Со́рому наї́стися
– пережити почуття сорому
.Наслухалась вона на ярмарку, аж сорому наїлася
(М. Коцюбинський)
;– Він знайшов раз на вулиці шістсот крон, віддав їх в поліцію, і в газетах про нього писали як про чесну людину, а він з цього тільки сорому наївся
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
;[Як (мов, ні́би і т. ін.)] блекоти́ (кукі́льва́ну, куко́льва́ну, чемери́ці) об'ї́стися (наї́стися)
див.
об'їда́тися
.