НАЗДОГНА́ТИ
див.
наздоганя́ти
.НАЗДОГАНЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., НАЗДОГНА́ТИ, рідко НАЗДІГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., кого, що і без прям. дод.
1
. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто (що) йде, їде, рухається попереду, порівнятися з ним; доганяти (у 1 знач.)
. Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула прямо в калюжу
(М. Коцюбинський)
;На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли фронт
(О. Гончар)
;Шлях попереду здавався немилосердно довгим і таким важким, що плакати хотілося від однієї про те думки .. “Старість, Соха, наздоганяє тебе, старість...”
(Н. Околітенко)
;Хлопчаки мене поволі наздоганяли, однак відстань була чималою
(Ю. Винничук)
;Наздогнав Павло дівчину коло двору вже панського
(Марко Вовчок)
;Він
[Франсуа]
наздігнав фуру та знову заліз туди(М. Йогансен)
;Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків
(З. Тулуб)
;Війна наздогнала її у Вуглярах
(І. Волошин)
;//
Поширюючись, доходити, доноситися до кого-, чого-небудь або охоплювати когось, щось
.Дідова пісня наздоганяла мене. “Вулиця гуде, де козак іде!..”
(Ю. Яновський)
;Ще мить одна, і нас в путі гроза Наздоганяє, мов нещадна кара
(Л. Дмитерко)
;Наталка знала, що прокляття знов наздоганяє її
(Д. Білий)
;Все почалося вранці при сході сонця, коли звістка про перемогу наздогнала на марші полк
(О. Гончар)
.2
. перен.
Намагатися досягти таких же успіхів, показників і т. ін., як хто-небудь інший
. Вона
[Індія]
ще не одірвалася від багатьох умовностей минулих віків, вона ще старанно наздоганяє технізований Захід(О. Бердник)
;Сучасна література не в силі наздігнати життя
(Б.-І. Антонич)
;– Дуже ти відстав, Шевчук. Треба тобі до іспитів наздогнати товаришів
(О. Донченко)
;//
Поліпшувати до рівня інших свої показники, успіхи в чому-небудь
.– Усе наздожену, от побачите! – вихопилось у мене, і я благально поглянув на вчительку. – Читати вмію...
(М. Стельмах)
.