СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАВ'Я́ЗЛИВИЙ
, а, е.
1
.
Який набридливо, надокучливо нав'язується до когось із чим-небудь, пропонує щось; настирливий
.
Нарешті Сайгор не витерпів і спитав: – У вас він
[пудель]
завше такий нав'язливий?
(М. Хвильовий)
;
– Ви чули, що я сказав? – не вгамовувався Сава. – Вірші пишете? – почав відповідати Любчик, силкуючись зрозуміти, чого від нього хоче нав'язливий Сава
(А. Хижняк)
.
2
.
Який постійно мимоволі зберігається у свідомості, переслідує когось (про думки, мрії і т. ін.)
.
Адже це стало вже частиною його життя, оці нав'язливі мрії про Людмилу
(А. Головко)
;
Збентеження, страх, гостра цікавість, неясна, проте нав'язлива думка, що треба щось робити, кудись іти, когось кликати – все це змішалося в голові Марії
(Ірина Вільде)
;
Ті пекучі не змивні нічим нав'язливі кадри – яснець ночі, дика натура з лазаретними кіньми й русалками! – ти бачиш їх тут
(О. Гончар)
;
Олександр труснув головою, намагаючись відігнати від себе нав'язливі думки
(С. Тельнюк)
;
Попробував
[Олексич]
було розігнати його, сон той нав'язливий, та де там: хилить – і край
(Д. Міщенко)
;
// 
Якого не можна здолати, побороти, позбутися (про запах, звук і т. ін.)
.
Юркові набридло, щоб за ним цілісінький день нав'язливою тінню волочилось оце дівчисько, – і він сів на велосипед та й утік до хлопців
(Є. Гуцало)
;
У повітрі висів нав'язливий запах одеколону
(Любко Дереш)
;
Замкнений простір завібрував надмірними децибелами, викликаючи бажання притишити нав'язливий звук
(Г. Вдовиченко)
.