МІЩАНИ́Н
, а, ч.
1
. Те саме, що містяни́н.
Селяни й міщани кидали все і сходились до Хмельницького, села і хутори стояли порожні
(І. Нечуй-Левицький)
;Міщани були надто лояльними людьми, любили свій город і свої домівки, щоб ризикувати
(А. Чайковський)
;Тієї весни рідко який день випадав, щоб на Січ не прибували селяни-втікачі, міщани, реєстровці
(В. Чемерис)
;Кожен міщанин чи гість міста мав у визначений час під загрозою кари прибути на тренування в стрільбі з лука, кидання списа
(Ю. Винничук)
.2
. іст.
У Російській імперії – особа, що належала до міщанства (у 2 знач.)
. Чути пісню було .. і в хатах заможніших міщан та ремісництва
(О. Ільченко)
;Гнат уже четвертує баранця, понесе, видно, м'ясо повітовим міщанам, по хатах
(М. Малиновська)
;Натягнув
[лікар]
міщанську одежу, щоб викликати більше довіри, бо міщанин то щось середнє між простим чоловіком і чоловіком з шляхетською грамотою(Г. Пагутяк)
.3
. перен.
Людина з обмеженими інтересами і вузьким світоглядом; обиватель (у 1 знач.)
. Ми, проте, не маємо підстав твердити, що міщанин – це неодмінно довічне тавро людини. Міщанин, певно, може з часом стати нормальною людиною, тобто громадянином
(О. Чорногуз)
;Міщанин, звісно, згоден зі мною щодо марнотратства грошей на космос, бо для нього гроші це зайвий меблевий гарнітур і піаніно, на якому ніхто не грає
(І. Жиленко)
.