МІ́РКА

, и, ж.

Сукупність даних, які визначають розміри кого-, чого-небудь

– В нас яке-небудь чоловіче убрання є? Нема? Завтра рано-ранесенько ви підете й купите убрання на ту мірку, що старе. Добре?

(В. Винниченко)

;

Пошиті вони

[костюми]

з поганого матеріалу, поганими кравцями, не по мірці, не випрасувані, зім'яті, дешеві

(О. Довженко)

;

Кравець, що був при сотні, зняв з нас із Ксенею мірку, щоби пошити штани

(М. Андрусяк)

іст.

Народно-побутова одиниця об'єму сипких речовин місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості

– Коли б же хоч тих десять мірок змолоти – усе було б хліба на який там час

(М. Коцюбинський)

;

Зерно для продажу та інші сипкі речовини міряли пудами, а в хатньому господарстві – міркою

(з наук. літ.)

;

Видовбана із колоди дерев'яна посудина такої місткості для тримання зерна, борошна і т. ін

Ставши боком до вітру, баби віяли, високо піднісши вгору дерев'яні мірки з зерном

(Ю. Яновський)

Те саме, що мірчу́к.

А крук – мельник на клин насипає, А горобчик, жвавий хлопчик, мірки відбирає

(П. Чубинський)

Те саме, що мі́ра 3–6

Зсутулюючись, він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху

(М. Стельмах)

;

Та над усе ціню я ту Малую мірку мук і болю, Котрі приняв я в сім життю

[житті]

За правду, за добро, за волю

(І. Франко)

;

[

Руфін

Либонь, що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту

(Леся Українка)

;

За мірками цього світу і цього часу, кімната, як на готельний номер, справді була розкішна – простора, затишна, охайна, з дорогими меблями

(О. Авраменко)