МЕ́РЗНУТИ

, МЕ́РЗТИ, зну, знеш; мин. ч. мерз, ла, ло і ме́рзнув, нула, ло; недок.

Твердіти від морозу (див. моро́з

1), перетворюватися на лід (у 1 знач.); замерзати

У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички...

(Ю. Яновський)

;

Переправи вже не було, плоти й човни давно мерзли на тому березі Дніпра

(І. Білик)

;

Укриватися льодом

Погода стоїть холодна, і паде іній. Ріки мерзнуть

(І. Франко)

;

Б'ється мороз в посивілому інеї, Мерзнуть шибки у Малишковій хаті

(А. Малишко)

;

Псуватися від морозу (про овочі, фрукти)

Нижче нуля градусів картопля мерзне, після чого робиться водянистою й несмачною

(з наук.-попул. літ.)

Відчувати холод (у 1 знач.), страждати від холоду

Погане порося і в Петрівку мерзне!

(прислів'я)

;

І мерзнув я – голчаний холод вганявсь під нігті, кров студив, мов літа й не було ніколи, а холод панував завжди...

(П. Мовчан)

;

В долині весна, а ми в снігах. А вдягнені зовсім не як для зими. Мерзнемо, з голоду пухнемо

(Ю. Винничук)

;

Ми вийшли б у ніч подивитися на зорі. Був би сильний мороз. Все б мерзло

(Т. Прохасько)

;

Руки мерзли в закоротких рукавах

(І. Карпа)

;

Баба мерзла, і одним із завдань мого догляду за нею було постійно кутати її в теплі хустини і кожухи

(Любко Дереш)

;

Оксана згадує, як вона жила в гуртожитку, взимку постійно мерзнула

(з газ.)

;

Гинути від морозу (див. моро́з

Горобці на льоту мерзли, падали

(Григорій Тютюнник)

;

Українську ж зиму вони

[іноземці]

уявляють собі за зразком азійських степів: птахи мерзнуть на льоту, язик прикипає до металевої ложки

(О. Забужко)