МАНДА́Т
, а, ч.
1
. Документ, що свідчить про певні права або повноваження пред'явника
. Гей, “пани”.., Дай вам Бог спання здорове, Най вам сняться дулі, І вибори, і мандати
(І. Франко)
;Чайка зі Пскова вернувся до району – взяти речі, а головне, опираючися на свій новий мандат, доконати таки чудові сіножаті одного з тих дідичів, що на нього поскаржилися
(Д. Бузько)
;Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони
(В. Кучер)
;Я тицьнув в обличчя командиру охорони комісарський мандат, власник якого давно вже не потребував жодних документів
(Д. Білий)
; * Образно.
Повість “Смерть” колись припала до вподоби наркомові освіти М. Скрипнику, і він висловив авторові свою похвалу; роман “За ширмою” став мені за другий мандат у літературу
(Б. Антоненко-Давидович)
;//
політ. Доручення, завдання
.– У керівників місцевих органів влади, мандат на переговори яким надається Києвом, буде право вето на невизнання тієї чи іншої особи, – наголосив він
(з газ.)
.2
. іст.
Право на управління колишніми колоніями Німеччини або частинами колишньої Османської імперії, яке Ліга Націй надавала країнам-переможницям після Першої світової війни
. На практиці Ліга Націй завжди передавала мандати на управління тими чи іншими територіями традиційним колоніальним державам – Великій Британії, Франції, Бельгії
(з навч. літ.)
.△
(1)
Імперати́вний манда́т
– правило, згідно з яким депутат представницького органу влади зв'язаний наказами виборців і протягом усієї своєї діяльності відповідальний перед ними
.17 червня 1789 р. у Франції було схвалено рішення про ануляцію імперативних мандатів. Депутат надалі діє не від імені округу, а від імені всього народу
(з навч. літ.)
.