СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЛІ́НОЩІ
, ів, мн.
Відсутність бажання працювати, робити що-небудь; уникання праці
.
За лінощами Богу не молюся, чим я Богу сподоблюся?
(П. Чубинський)
;
– Ні, робота мені не страшна! Не звикла я до лінощів
(І. Нечуй-Левицький)
;
Аліса мала гарну пам'ять, абсолютний музичний
[музикальний]
слух і гострий, проникливий розум, що частково компенсувало її вроджені лінощі та нездоланну схильність до байдикування
(О. Авраменко)
;
// 
Стан розслаблення; млявість, сонливість
.
Тільки чув Ілько, як сонце гріло, пекло в спину, як розливало якісь лінощі по тілі і байдужість до всього
(В. Винниченко)
;
Мене до сліз обурює безсилля наше, лінощі душі й тіла
(Василь Шевчук)
;
Але на терасі ніхто й нічого вже не продовжив – усіх розморили такі нездоланні й безмежні лінощі, які трапляються лише на весняному сонці
(Ю. Андрухович)
.