СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЛЮТЬ
, і, ж.
1
.
Те саме, що лютува́ння
1
.
Зараз він шаленів від люті, не маючи через ланцюг змоги пошматувати зухвалого нахабу, що перся з двору до хвіртки в панський сад
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Великін тіпався весь від люті й кричав йому в обличчя...
(І. Багряний)
;
– Замовкніть! – роздратовано гаркнув герцог, вже не просто лютуючи, а скаженіючи від люті
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.
2
.
Почуття роздратування, злості, гніву
.
Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; .. Та – нінащо вся їх лють, Хоч кров людську ллють і п'ють!
(І. Франко)
;
– Хочу пити, пити її
[подруги]
кров, насолоджуватись її приниженням. Чуєш?! – жінка в люті сліпій топче землю, дряпає її пещеними пальцями
(Г. Тарасюк)
;
Назара душить лють, батьки сумні та перевтомлені
(С. Процюк)
;
* Образно.
Люто ґвалтують собаки .. Рветься і не може вискочить зовсім зубата лють з глибокої пащі
(М. Коцюбинський)
;
Гривасті сосни, як пантери, спокійні в люті
(В. Стус)
;
// 
на кого – що, до кого – чого, проти кого – чого.
Таке почуття, спрямоване на кого-, що-небудь
.
Наляканий підстаршина держиться судорожне
[судорожно]
клямки дверей і скімлить, мов битий собака. Мене взяла лють на такого боягуза
(А. Чайковський)
;
І розбирає його лють на вітер, немов на живу, зловорожу істоту! Він лає його шалено, лає останніми словами
(І. Багряний)
;
Тоді, коли буря і всі морські хвилі впали на мою голову, замість непоштивої зухвалості проросла в душі моїй ревна лють до маловірів і хулителів
(Р. Іваничук)
;
Були люди, які ненавиділи ту систему, але мусіли їй вірно служити .. І саме з їхнього боку походить найбільша лють до цієї системи
(О. Шугай)
.
3
.
чого, яка.
Надзвичайної сили вияв (про мороз, негоду і т. ін.)
.
Пішов
[Іван]
вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті
(М. Коцюбинський)
;
Він говорив про страшну силу розгойданих швелерів. Про скинутий вітром настил і обірваний канат. Про перетягнуті троси і божевільну лють вітру
(В. Собко)
.