КУРДЮ́К

, а́, ч.

Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець

От це повновісне зерно, а то така паскудна полова, що й худобі курдюк наб'є

(М. Стельмах)

;

* Образно.

– Якщо не зачерствів, Інко, якщо душа не перетворилась у курдюк овечий, то це більша заслуга знаєш чия?

(О. Гончар)

;

* У порівн.

Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях

(Григорій Тютюнник)

;

Уживається як лайливе слово

– Ти куди прешся, баранячий курдюк? – закричав він та накинувся на Тимка

(Григорій Тютюнник)