СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КРИ́ВДИТИ
, джу, диш, недок., кого і без прям. дод.
Робити кривду (у 1 знач.)
.
Хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу!
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Козаки його
[пана]
стереглись як огню і обходили, бо тяжко їх кривдив
(Марко Вовчок)
;
З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили
(В. Стефаник)
;
Вони
[бійці]
не кривдили старого, і .. кожний закликав Ференца до свого казанка
(О. Гончар)
;
Хто кривдить убогих, забувши про Бога, сумління у того, як світло, зникає
(П. Мовчан)
;
// 
Займатися наклепами
.
Люди, як почули, що старостів заслав, стали кривдити, що кульгава, та всякі поговірки пустили
(Ганна Барвінок)
;
Тут нiхто нiколи нiкого не обдурював. Нiкому не замилювали тут очей, не кривдили
(Р. Андріяшик)
;
Ти починаєш кривдити, ошукувати, нищити і все повертається проти тебе
(Ю. Іздрик)
.