КОЗА́ЧКА

, и, ж.

Дружина або дочка козака (у 1–3 знач.)

А козачка жде милого, Не убитого, живого

(Л. Боровиковський)

;

– Хто ж і порадить сироту, – одказують старі козачки, – як не ми?

(Марко Вовчок)

;

Вона була козачкою вільного роду

(Панас Мирний)

;

В тій хаті, обсадженій головатими соняшниками, жила молода козачка з хлопчиком Андрійком

(Р. Іваничук)

;

Дівчина зі станиці, козачка, .. швидко йшла шляхом, несучи у руці маленький клунок

(В. Собко)

;

Кубанка, козачка ладна була загинути – так прагнула покуштувати боротьби і перемоги

(Олекса Ізарський)