СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КАПЛИ́ЦЯ
, і, ж.
У християн – невелика культова споруда без вівтаря для відправ і молитов
.
Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став
(І. Котляревський)
;
У балці й поховали
[Максима].
Чималу каплицю Поставили громадою
(Т. Шевченко)
;
В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками
(І. Нечуй-Левицький)
;
На пагоркові, під наметом дубового гілля, старий-престарий костьол. Своїм зовнішнім виглядом це, власне, не костьол, а певніш – велика каплиця, уніатська каплиця
(Б. Антоненко-Давидович)
;
[
Перший монах:
]
Постав свічу в каплиці
(Л. Костенко)
.