КАЛГА́Н

, у́, ч.

Трав'яниста рослина родини імбирових, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб, кладуть у горілку, щоб зробити її запашною

Баба Параска заправляла горілку міцним калганом

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ті сміливці

[чумаки]

привозили з Півдня та Сходу не тільки сіль та рибу, а й ліки та книги, калган і перець, і грецькі вина

(О. Ільченко)

;

Не сподобалась Омелькові горілка, настояна на калгані

(Ю. Логвин)

;

Напій був настояний на безлічі інгредієнтів, серед яких – дубова кора, калган, горіх і ще “дев'ять секретних трав”

(Д. Білий)