КАВА́ЛОК

, лка, ч., розм.

Те саме, що шмато́к.

Ян щодня вхитрявся потай від батька приховати кавалок вощини

(І. Білик)

;

Тут височіють гори лілових і чорних фіг, висять баранячі туші, розрубані начетверо, кавалки бринзи, посипаної чорними зернятками

(П. Загребельний)

;

Кавалки снігу полетіли на здивовану дівчину з-під кінських копит

(Іван Ле)

;

Той он поля кавалок прикупив та й радіє, аж цвіте, той, дивишся, пару гарних коней привів з торговиці ще й нового воза у стельмаха замовив...

(І. Нижник)

;

Я пройшов добрий кавалок дороги, і збирався обійти Тершів

(Г. Пагутяк)