ЗРО́СЛИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. акт. до зрости́.
Увійшов високий кремезний чоловік у сірій рештантській
[арештантській]
куцині, з чорною, в тюрмі зрослою, бородою(Б. Грінченко)
;Насаджений ще хлопчиком Васютою, сад прийняв молодих під високі крони вже зрослих дерев
(О. Полторацький)
;Додалося й стаєнь, і волівниць, і кошар на вівці та кози, й клітей та зимників для зрослого господарства
(І. Білик)
;Сам факт висунення Івана Франка на Нобелівську премію говорить про зрослий рівень національної свідомості тогочасного українського суспільства
(з наук. літ.)
.2
. у знач. прикм.
Який зрісся
. Червоні лиця
[Івана]
надуті, очі, завжди підпухлі, блискали час до часу з-під чорних, посередині зрослих брів жовтими вогниками(Л. Мартович)
;В глибині садка, біля двох зрослих тополей
[тополь]
стоїть, обіпершись на високий білий мур, Дарина(Л. Старицька-Черняхівська)
.