СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗНАХАБНІ́ЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до знахабні́ти.
Земля навколо ревла й горіла від пекельної стрілянини, бомб та виття знахабнілих ворожих літаків
(Іван Ле)
;
Знахабнілий ворог посунув на узлісся і зовсім здивувався: де ж партизани?
(М. Стельмах)
;
Дмитро мав добрий настрій і не хотів вимуштровувати знахабнілого Грицька
(В. Кожелянко)
;
Гриби росли рясні, немов трава, надокучали неймовірно знахабнілі оси
(Ю. Іздрик)
;
Стали Вдвох міркувать вони, як женихів знахабнілих позбутись
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
.