ЗНАМЕ́НО́

, е́на́, с., уроч.

Те саме, що пра́пор 1

І військо, як море, З знаменами, з бунчугами

[бунчуками]

З лугу виступало Та на трубах вигравало

(Т. Шевченко)

;

Якщо присвятити один приділ Георгію – покровителю ратного люду, то інший слід тоді віддати архангелу Михаїлу, що, взятий ще князем Володимиром на своє знамено, сприймається русичами як захисник у боротьбі з силами супротивними

(П. Загребельний)

;

Полоцьк за валами похмуро мовчав, над вежами обох воріт висіли знамена з бичачою головою

(І. Білик)

;

Годуйте коней! Шлях їм далеченький. Пильнуйте славу полкових знамен

(Л. Костенко)