ЗЛІТА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ЗЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.

Летячи, підніматися в повітря

Знову чарівний корабель, легкий і прекрасний, злітає вгору

(О. Іваненко)

;

Стрясаючи гуркотом степи, злітала

[ракета]

поволі-поволі, і можна було в ній усе достеменно розгледіти

(О. Гончар)

;

Качка, не наважуючись покинути дітей, не злітала в повітря, вона кидалася то туди, то сюди, захищаючи їх

(Є. Гуцало)

;

Злетів він

[орел]

над хмари й гукнув відтіля: – Гей, хто ще зо мною? до сонця полинем!

(В. Самійленко)

;

* Образно.

Сяє веселка, і злітає до неї пісня – щира і проста, як правда

(М. Зарудний)

;

Піднімаючись у повітря, покидати яке-небудь місце

Бійці ішли мовчки. Зелена багва

[багновиця]

вигиналася під ногами, як спина у хижого звіра, з-під неї чавкотіла іржава вода, а з купин злітали бекаси

(Григорій Тютюнник)

;

Обважніле гайвороння злітало з-під дерев'яних коліс брички

(М. Малиновська)

;

Марабу, наполохані, плавно й красиво злетіли з даху, понеслись у напрямі гір

(О. Ільченко)

;

* Образно.

Он, бачиш, місяць злетів з неба й сів на дереві

(І. Нечуй-Левицький)

;

Летячи, досягати якого-небудь місця

На розлогу стару шовковицю .. злітали зозулясті кури

(І. Вирган)

;

Півень заляскав крилами, злетів на паркан

(Г. Епік)

;

Рівномірно швидко підніматися вгору (про підкинуті вгору або розгойдувані предмети)

Шлюпка то злітала вгору, то поринала, глухо б'ючись об борт судна

(О. Донченко)

;

Сьогодні дівчина веслує бездоганно. Вродливе обличчя зосереджене, а рухи легкі, і весла самі злітають і занурюються в воду

(В. Собко)

;

Злетіли вгору бистрі релі

(М. Рильський)

;

Таращанці стояли на майдані мовчки. Ніхто не вигукнув звичайного

“ура”,

і ні одна шапка не злетіла вгору, як завжди

(О. Довженко)

розм.

Швидко підніматися кудись

Швидким орлом злітає на коня, вганяє в здухвини остроги й просто в брід через Тису

(У. Самчук)

;

Укритий милом кінь важко хропів, але, скоряючись руці володаря, то злітав на пагорб, то знову спускався в долину

(П. Кочура)

;

Зараз, у дужому пориві, злітав

[Дмитро]

на живу димчасту кручу, що круто обривалась над самим Бугом

(М. Стельмах)

;

Карасик злетів на третій поверх і, засвітивши сірника, почав вивчати нескладний дверний розпорядок

(Б. Антоненко-Давидович)

;

На імпровізовану трибуну .. Леся не зійшла, а злетіла, наче її підхопило вітром

(А. Хижняк)

;

Омелько пересадив хлопця наперед, легко злетів у сідло

(Ю. Логвин)

;

* Образно.

Душа бажає скинуть пута, Що в їх

[них]

здавен вона закута, Бажає ширшого простору – Схопитись і злетіти вгору

(М. Вороний)

Летячи, опускатися звідки-небудь на щось

Два метелики, один за другим, злітають звідкись на тихі трави

(М. Коцюбинський)

;

В сю мить з неба вогненним змієм-метеором злітає Перелесник і обіймає вербу

(Леся Українка)

;

То гудуть суворі снігопади, У землі питаючи поради. І вітри злітають без упину На морозом скуту луговину

(А. Малишко)

;

перен.

Несподівано з'являтися, виникати

Я стомлений тону все глибше й глибше В якесь бездонне тихе море... Тоді злітають сни, Страшні. Тривожні

(О. Олесь)

;

Вертаю до отчого краю З далеких світань і ночей, І миле дитинство із казки злітає І голубом тихим сіда на плече

(Б. Олійник)

розм.

Швидко, стрімко зіскакувати, з'їжджати, спускатися і т. ін. звідки-небудь

Хлопчик з ліжечка злітав, Швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав І шугав до школи з двору

(П. Воронько)

;

Рідна стежка! Ноги самі впізнають її, я стрімголов злітаю вниз

(Любко Дереш)

;

Схопилась

[Маріка],

злетіла з печі до віконця, до дверей, до тієї шибки, що вгорі

(С. Васильченко)

;

Зійшов

[Атен]

зі скелі чи злетів – і сам того не знаю

(В. Сосюра)

Падати, зірвавшись звідки-небудь, відділившись від чогось

Пригінчий так б'є себе долонею по лобі, що з голови злітає зубчастий бриль

(М. Стельмах)

;

Двері злетіли з гачка і навстіж відчинилися

(І. Микитенко)

;

Оротук ледве вдержався, щоб не злетіти з нарт

(М. Трублаїні)

;

Пенсне злетіло, жалібно дзенькнуло скло...

(О. Донченко)

;

Сядеш, не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий

(О. Гончар)

;

перен.

Зникати, пропадати, перестаючи існувати

Сизий серпанок зоряної ночі покрив сушу й море .. У таку ніч сон злітав з очей, а мрії полонили розум і серце

(Л. Дмитерко)

;

Її очі з м'якеньких стали зразу тверденькі, Брови насупились, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати

(І. Нечуй-Левицький)

перен.

Мимоволі, раптово вихоплюватися (про слова, вислови, зітхання і т. ін.)

Віоріка починає швидко працювати руками, слова пісні самі просяться, злітають з губ

(М. Чабанівський)

;

Скупі слова, як яблука доспілі, Злітають з уст і входять у вуста

(О. Білаш)

;

Важке зітхання злетіло з Германових грудей

(І. Франко)

;

Софія стоїть мовчазна, бліда, нерухома. В серці їй кипить образа і досада. От-от горде, гостре слово злетить з її уст...

(Леся Українка)

;

Лунати (про звуки музичних інструментів, мелодії і т. ін.)

Кобзар торкає струни ніжніш і ніжніш. Тонші й тонші звуки тихо злітають з його пальців

(Ю. Яновський)

;

Він грав упевнено і натхненно, як великий майстер. Могутні, сильні звуки злітали з білих пружних струн

(В. Собко)

;

Федько гучно заспівував, хлопці дружно підхоплювали, і пісня злітала над соснами аж до хмар

(В. Нестайко)

перев. док., з чого, перен., розм.

Утрачати посаду, місце роботи і т. ін

Скільки моїх товаришок злетіло з місця за свої принципи, за пересвідчення!

(І. Нечуй-Левицький)

;

Через свою недбалість і зухвалість Попільнюк дуже швидко злетів з роботи

(з газ.)

;

* Образно.

– Тільки бігом нагукай, – грізно скорчив свою звірячу мармизу Барабаш, – а то погони злетять!

(Л. Кононович)

[I]перен.[/I]

Швидко минати, проходити (про час); пролітати.

Не зглянулись, як ще місяць злетів

(І. Муратов)

;

Її молодість злетіла, мов сон, промайнула, що аж диво часом бере, чи все те й було

(О. Гончар)

Здійма́тися (підно́ситися, зліта́ти і т. ін.) вго́ру

див.

здійма́тися

◇

Голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) [з плече́й (з плеч, з пліч)]

див.

голова́

;

(1)

Зліта́ти / злеті́ти в пові́тря

–

руйнуватися вибухом

Переправи злітали в повітря, як тільки на них ступав ворожий солдат

(В. Кучер)

;

Ягнич розумів, .. що й трюми під ним навантажені вибуховим матеріалом і можуть щосекунди злетіти в повітря

(О. Гончар)