СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗАЦІЛІ́ТИ
, і́ю, і́єш, док.
Зберегтися цілим, непошкодженим; не зникнути, не зруйнуватися; уціліти
.
[
Співець
:]
Зібрав я все, що тільки заціліло, зложив і склеїв, – арфа невеличка, та в ній нема і скіпки несвятої
(Леся Українка)
;
Пароплав неохоче прибивається до вузької смуги землі, що заціліла від поводі, і ми збігаємо сходнями на берег
(Б. Антоненко-Давидович)
;
// 
Залишитися живим, не загинути
.
– Шкода Наді .. – Стривай, ще не з'ясували, хто зацілів. Може, вона ще жива
(Ю. Яновський)
;
Ось дуб. Хтозна, скільки йому років? І хтозна, яким чудом він зацілів?
(Ю. Збанацький)
;
Хто з тодішніх Полуботків зацілів по Хмельниччині, хто погинув – се невідомо
(Ю. Мушкетик)
.