СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗАПЛУ́ТУВАТИ
, ую, уєш, недок., ЗАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док.
1
.
що.
Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок; плутати
.
Макс
[собака]
весело підстрибував і крутився під ногами надпоручникові, заплутуючи поводок навколо шаблі, і проявляв незвичайну радість, що йде на прогулянку
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
;
Iвашко кивнув Любцi й неголосно гукнув їй: – Посувайся за мною. Та не заплутай нитку. Демиде, Ваську, вiзьмiть нитку та пiддержуйте на руках
(В. Винниченко)
;
// 
Безладно обвивати чим-небудь
.
Літо бабине, бабине літо... Серце чує осінні путі... Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті
(В. Сосюра)
.
2
.
що, перен.
Робити складним, важким для сприйняття; ускладнювати
.
Хто ж в Росії признає літературні заслуги катковських белетристів і не признає, що самою своєю манерою малювати певні боки громадського життя вони тільки заплутували громадські думки?
(М. Драгоманов)
;
Сам він не раз мачав пальці в таких
[судових]
справах, помагав заплутувати найпростіші справи
(І. Франко)
;
– Дозвольте зауважити, що коли відповідають запитанням на запитання, то це, маю тверде переконання, дуже заплутує справу
(О. Донченко)
.
3
.
кого у що, перен.
Позбавляючи можливості діяти на власний розсуд, зв'язувати чим-небудь
.
Лейзорова поліція .. заплутувала мужиків у довги і за страшні проценти тягла людей за шию до Лейзора на заводи
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Годвінсон
(до громади):
]
Він хоче нас заплутати у невід, що сплів сам князь олжі
(Леся Українка)
;
Коли в гурті буває голова артілі, Гурій “підкусює” свого суперника уїдливими словами; водночас не губить надії заплутати його у якесь сильце чи вивести на слизьке
(І. Волошин)
;
// 
Утягувати кого-небудь у неприємну справу
.
– Я покликався на дурних свідків, що, замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи
(І. Франко)
;
– Коли б прийшов трохи раніше.., я дав би тобі чосу. Це ж тільки подумати, в яку історію ти мене заплутав!
(В. Підмогильний)
.
4
.
кого, перен., розм.
Вводити в оману, примушувати помилятися
.
– Провокація, – зашипів він. – Ви навмисне заплутуєте мене... Я не вірю вам, не вірю вашим аналізам
(В. Петльований)
;
Дяк почав упрівати. Він закрутився думкою і вже не знав, що йому казати. Мазепа ж навмисне ходив словами околясом, заплутував дяка
(Ю. Мушкетик)
;
– Отим словесним мотлохом ми заплутали й працівників об'єднання
(Ю. Шовкопляс)
.
(1)
 
Заплу́тати / заплу́тувати у [свої́] тене́та (сі́ті)
кого, що
хитрощами, підступністю підпорядкувати кого-небудь своєму впливові, підкорити своїй волі
.
– Без освіти років за двадцять-тридцять від вас лишиться один спогад та, мабуть, руїни кількох хуторів. Все захоплять ненажери-пани, все заплутають у свої тенета вчені та хитрі отці-єзуїти
(З. Тулуб)
;
– Так, так, сидите, значить, дівчатка. А ваша подружка вас завела сюди, заплутала в тенета, та й навіть забулася про своїх спільниць
(Ю. Збанацький)
;
– Як легко тебе заплутати у феєричні сіті! І ти повірила в казки, в нікчемні прожекти?
(О. Бердник)
.